Виховання самостійності у дошкільнят

Ваша дитина – ще не школяр. Але концепція розвитку школи вже сьогодні торкається і Вас. Адже головна її мета — виховати у кожної молодої людини потребу працювати, а трудове виховання починається у сім’ї.

Дитячу активність, яка іноді дошкуляє нам, ми намагаємося подавити, обмежити, а її потрібно підтримати, розвинути, направити в правильне русло, поступово прищеплюючи малюку навички самообслуговування і доступної для нього праці. Праця – великий вчитель і вихователь, вона допомагає формувати особистість, загартовувати характер, сприяє всебічному розумовому і фізичному розвитку, підвищує витримку, удосконалює координацію рухів. Дитину потрібно навчити не механічно відтворювати якісь дії, а працювати свідомо, адже праця спонукає її проявляти ініціативу, винахідливість, здогадливість – все те, що належить до творчих можливостей особистості.

Ви дали дитині якесь завдання, наприклад, виліпити з глини оладки для ляльки Катрусі, відремонтувати якусь свою іграшку. Дитина обмірковує, як це зробити, ставить запитання. При цьому активно працює її думка, розвивається уява, пам’ять, увага. Цього мало: виконуючи поставлену мету, малюк долає труднощі, усвідомлює їх. Так закріплюються вольові якості характеру, виховується дисциплінованість, зароджується почуття відповідальності. Так що ж може виконувати дитина дошкільного віку?

Починаючи з 2-х років прищеплюйте дитині найпростіші навички самообслуговування: коли вдягаєте, роздягаєте, вмиваєте малюка, надайте йому можливість самому приймати участь у цьому процесі, а не тільки бути об’єктом Ваших дій.

В 3 роки малюк вже повинен хоча б наполовину самостійно одягнутися і роздягнутися — Ви йому тільки допомагаєте; сам, під Вашим контролем він повинен намилити і вимити руки, вмитися, витертися рушником і обов’язково повісити його на місце. Діти дуже люблять допомагати дорослим – використовуйте це бажання і кожен день (обов’язково кожен день!!!) давайте дитині прості доручення: принести і поставити на стіл тарілку, подати татові безпечний інструмент, знайти бабусі окуляри, взяти ганчірку і стерти зі свого столу крихти.

В 4 роки дитина вже самостійно може зашнурувати черевики, застібнути ґудзики, розкласти перед обідом ложки. Нехай самостійно готує все необхідне для гри, малювання; заохочуйте її в помічники, коли виконуєте що-небудь. Звичайно, користь Вам невелика. Але неоцінимо велика користь, яку отримує сама дитина. Завдання, описані вище, приблизні, і Ви можете ускладнювати або робити легшими їх в залежності від характеру і рівня розвитку Вашої дитини. Але вони обов’язково повинні бути доступні дошкільнику, такі що виконуються, і, звичайно, цікаві. Головна Ваша задача — зробити так, щоб дитина полюбила працю і виконувала роботу із задоволенням. А для цього є два вірних шляхи.

Перший – гра. Запропонуйте малюку таким чином прибрати іграшки: ведмедика покласти спати, машину поставити в гараж, а песика посадити сторожем.

Друге – праця разом з дитиною, якій завжди цікаво і радісно щось виконувати з мамою, татом, бабусею. Варіанти такої взаємодії нескінченні – допомога може бути в усьому. Наприклад, нести в садочок запасні речі (трусики, маєчку).

Починаючи роботу разом з дитиною, батьки нерідко втрачають терпіння і беруться виконувати всю роботу самі, даючи їй, дитині, роль спостерігача, глядача. Користі від цього мало. Краще прослідкувати за роботою спокійно і ласкаво, доброзичливо поправляючи, якщо дитина помиляється і обов’язково потрібно відмітити і похвалити її маленькі успіхи.

Запамятайте: дитина не народжується ні лінивою, ні трудолюбивою – такою її робить виховання. І від нас, дорослих, залежить, стане для неї праця тягарем чи радістю!