Створення корекційно-розвивального середовища для подолання вад вимови звуків

Розвиток мови є важливим завданням всебічного виховання дітей. Тому слід своєчасно усунути все, що може заважати вільному спілкуванню дитини з близькими людьми, однолітками, і створити найсприятливіші умови для мовного розвитку дітей у сім’ї.

Для ефективного вирішення зазначених проблем роботу по подолання вад вимови  необхідно починати саме в дошкільному віці. Це пояснюється, по-перше, тим, що саме серед дошкільників найчастіше зустрічаються вади мови, і , по-друге, високою ефективністю логопедичного впливу на дітей в цьому віці. Як відомо, своєчасна логопедична допомога дітям дошкільного віку є однією з передумов їх успішного навчання в школі.

Робота над звуковимовою охоплює не тільки виховання чистої, правильної вимови, ясної дикції, виразної мови, а й виховання і розвиток у дітей фонематичних процесів (cприймання, аналізу, уваги).

Для того щоб правильно та ефективно побудувати роботу по усуненню в дітей вад вимови і фонематичного сприймання, треба бути обізнаним з особливостями дитячої вимови, фонематичного слуху і причинами, що зумовлюють виникнення цих вад. У дітей старшого дошкільного віку найчастіше спостерігаються неправильна вимова свистячих (с, з, ц, дз), шиплячих (ш, ж, ч, дж, щ) і сонорів (р, л) та їх м’яких пар.

Мета логопедичних занять полягає в подоланні неправильних мовних і слухових навичок та у вихованні чіткої, виразної мови. Цього можна досягти активно взаємодіючи логопеду, вихователям і батькам. Треба знати в яких випадках роботу по усуненню вад вимови звуків можуть проводити вихователі (або батьки), а яких потрібні логопеди.

Завдання батьків в подоланні вад звуковимови у дітей створити сприятливі умови вдома для розвитку мовлення дитини. Для цього логопед надає консультації, проводить відкриті заняття та проводить індивідуальні бесіди з батьками дітей-логопатів. Логопед пропонує звичайні прийоми та методи постановки звуків, автоматизації їх та введення в зв’язне мовлення; підбирає та розучує на занятті мовленнєвий матеріал в залежності від індивідуальних особливостей дитини. Отже батьки мають можливість використовувати всю інформацію надану логопедом та вихователями групи для корекції вимови своїх дітей в умовах дому. Мовлення батьків повинно бути взірцем для дитини, отже батьки повинні слідкувати за власною вимовою, темпом, грамотністю мовлення. В сім’ї необхідно визначитися з рідною мовою та намагатися розмовляти з дитиною саме цією мовою, уникаючи двомовності та добираючи мовний матеріал однією мовою (книжки, журнали, телепередачі тощо).

Від логопеда та вихователів батьки дізнаються про характер роботи, про зміст і підбір мовного матеріалу, про напрям роботи над особистістю дитини (переборювання сором’язливості, нерішучості, боязкості мови).

Через логопеда батьки дізнаються також про систему роботи, про додержання певної послідовності в підборі мовного матеріалу (від звукосполучень до переказів коротких казок, оповідань), про вимоги до дитини на різних етапах роботи. Батьки мають можливість познайомитися з прийомами роботи над розвитком звукового аналізу, фонематичного слуху, використання допомоги різних аналізаторів (слухового, зорового, дотико-вібраційного) у подоланні вад вимови.

В дома батьки не повинні забувати про важливість заохочень, підбадьорення дитини, не припустимість застосування сили та підвищення голосу в разі невдач або не бажання дитини займатися. найбільшої ефективності закріплення мовного матеріалу досягається під час спільної діяльності, на прогулянках, екскурсіях, образотворчій діяльності, заняттях спортом тощо. Дитині можна запропонувати намалювати та назвати предмети з звуком який автоматизується, зліпити ту чи іншу букву та назвати її, скласти розповідь за власними спостереженнями використовуючи певні слова.

Щоб розвивати слухове сприймання і навчити робити звуковий аналіз, треба використовувати вправи та ігри на впізнання, виділення, диференціацію звуків, придумування слів, наприклад : „Хто краще чує?”, „Впізнай звук у слові”, „Придумай слово на певний звук”. Велике значення має слухання музики, відвідування дитячих концертів та музичних гуртків, дитячих радіопередач, а також проведення ігор ( „Впізнай по голосу”, „Шукання схованого предмету під тиху і гучну музику”, „Хто що чує?” тощо.)